Маньчжурська мова , мова маньчжуров в Північно-східному Китаї (Маньчжурія). У 2-ій половині 20 століть представлений одним північним діалектом, на якому говорить нечисленне, переважно сільське, населення провінції Хейлунцзян і частина сибінцев на території сучасного Синьцзяна (КНР). Відноситься до тунгусо-маньчжурським мовам, але займає серед них відособлене положення (виділяючись лексично, а також переважно аналітичною граматичною будовою). Під час правління маньчжурської (Цинськой) династії в Китаї (1644—1911) був однією з офіційних мов цієї країни (поряд з китайським). На нім існувала багата література. Літературний М. я. користувався (з початку 17 століття) різновидом монгольського алфавіту. Після Синьхайськой революції 1911 в Китаї витиснений китайським.
Літ.: Захаров І. І., Повний маньчжурсько-російський словник, СП(Збори постанов) Би, 1875; його ж, Граматика маньчжурської мови, СП(Збори постанов) Би, 1879; Пашков Би. До., Маньчжурська мова, М., 1963.
