Манюшис Іосиф Антонович [народився 12(25) .12.1910, село Мальковка, нині Мстіславського району БССР], радянський державний і партійний діяч, доктор економічних наук (1970). Член КПРС з 1945. Народився в сім'ї селянина. У 1938 закінчив Ленінградський автодорожній інститут імені Ст Ст Куйбишева. У 1938—41 на інженерних посадах в Києві, Бердичеві, Ленінграді. У 1941—44 в Радянській Армії, учасник Великої Вітчизняної війни. У 1944—47 голова горплана і заступник голови Вільнюського міськвиконкому. У 1947—50 голова Каунаського міськвиконкому. У 1950—54 міністр будівництва, в 1954—55 міністр міського і сільського будівництва Литовської РСР. У 1955—67 секретар ЦК КП Литви. З квітня 1967 голова Ради Міністрів Литовської РСР. Член Бюро ЦК КП Литви. На 24-м-коді з'їзді партії (1971) вибраний кандидатом в член ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 6—8-го скликань. Нагороджений орденом Леніна 4 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Kai kurie projektavimo ir statubos Tarybu Lietuvoje klausirnai, Vilnius, 1958; Tarybu Lietuva devintajame penkmetyje, Vilnius, 1972; Технічний прогрес і розвиток індустріальної бази будівництва в республіках Прибалтики, М., 1969; Розвиток будівництва і його матеріально-технічної бази в Литовській РСР, Вільнюс, 1963; Промисловість Радянської Литви на дороги технічного прогресу, Вільнюс 1960.
