Мао Цзе-дун (народився 26.12.1893, село Шао-шань, повіт Сянтань, провінція Хунань), китайський політичний і державний діяч. Народився в заможній селянській сім'ї. Закінчив педагогічне училище в місті Чанша (1918). У 1918—19 працював в бібліотеці Пекінського університету. У ці роки М. Ц.-д. схвалював багато положень анархізму. У 1920 прилучився до комуністичних кухлів. У 1921 брав участь в роботі 1-го з'їзду Комуністичної партії Китаю (КПК). У 1923—25 і з 1928 член ЦК КПК. У 1927 в гірському районі Цзінганшань (на стику провінцій Цзянси і Хунань) разом з Чжу Де і іншими діячами КПК створив революційну опорну базу. У 1928 призначений політичним комісаром 4-го корпусу Червоної армії Китаю, В 1931 на 1-м-коді Всекитайськом з'їзді представників радянських районів в Жуйцзіне (провінція Цзянси) вибраний головою ЦВК(Центральний виконавський комітет) і Раднаркому Китайської радянської республіки. З 1933 член Політбюро ЦК КПК. Вже в цей період спостерігалися факти, що характеризували націоналістичні устремління М. Ц.-д.
В 1934—36 був одним з керівників перебазування Червоної армії Китаю на північний Захід країни. У січні 1935 увійшов до складу Секретаріату ЦК КПК. З того часу керівництво партією усе більш зосереджувалося в руках М. Ц.-д. і його прибічників. У боротьбі за керівне положення в партії виступав проти діячів КПК що обстоювали пролетарсько-інтернационалістічеськие погляди. З 1943 М. Ц.-д. — голова ЦК КПК. З утворенням КНР(Китайська Народна Республіка) (1949) М. Ц.-д. був вибраний головою Центральної народної урядової ради КНР(Китайська Народна Республіка) і призначений головою Народно-революційної військової ради КНР(Китайська Народна Республіка). У 1954 був вибраний головою КНР(Китайська Народна Республіка) і призначений головою Державного комітету оборони КНР(Китайська Народна Республіка) (знаходився на цих постах до квітня 1959).
В 2-ій половині 50-х років очолювані М. Ц.-д. націоналістичні елементи активізували свою діяльність в керівництві компартії Китаю. Це був не перший їх виступ проти інтернаціоналістичних сил КПК. Зокрема, в 1941—45 за ініціативою М. Ц.-д. у КПК проводився так званий рух за впорядкування стилю роботи партії («чжен-фен»), в ході якого був завданий удару по комуністах, що стояли на пролетарсько-інтернационалістічеських позиціях, прибічниках лінії Комінтерну і дружби з КПРС. Цей рух був направлений до того, щоб закріпити в партії керівне положення М. Ц.-д. і його ідейно-політичних установок, що отримали назву «Ідеї М. Ц.-д.». У статуті КПК, прийнятому на її 7-м-коді з'їзді (1945), було записано, що КПК «у всій своїй роботі керується ідеями Мао Цзе-дуна». 8-й з'їзд КПК (1956) прийняв новий статут партії, який виключив положення про «ідеї М. Ц.-д.» і проголосив марксизм ідеологічною основою КПК. З 1957 М. Ц.-д. і його прибічники розвернули боротьбу за той, що передивляється і відміну вирішень 8-го з'їзду КПК. У 1958 М. Ц.-д. висунув авантюристський курс «трьох червоних прапорів» (нова «генеральна лінія», «великий стрибок», «нар. комуна»), що підірвав планові основи соціалістичного будівництва в Китаї і привів народне господарство до кризи. В кінці 1950-х — початку 1960-х років проголосив особливий зовнішньополітичний курс КПК, що характеризується великодержавною гегемонією, антісоветізмом, розкольницькою лінією в соціалістичній співдружності і світовому комуністичному русі. Прикриваючись маскою марксизму, підсилив ревізію марксистсько-ленінського учення з дрібнобуржуазних, націоналістичних і «льово»-сектантських позицій. Маоїзм викликав різку критику з боку переважної більшості комуністичних і робочих партій (див. Маоїзм ). У 1966 за ініціативою М. Ц.-д. була розгорнута так звана культурна революція, яка по суті з'явилася новим етапом боротьби за зміцнення одноосібної влади М. Ц.-д., проти прибічників пролетарсько-інтернационалістічеськой лінії. У прийнятому 9-м-коді з'їздом КПК (1969) статуті «ідеї Мао Цзе-дуна» знов проголошені теоретичною основою партії, а сам М. Ц.-д. оголошений довічним вождем КПК. 10-й з'їзд КПК (1973) в новому статуті партії підтвердив, що основою керівної ідеології КПК залишаються «ідеї Мао Цзе-дуна». 1-й пленум ЦК КПК після 10-го з'їзду партії знов переобрав М. Ц.-д. головою ЦК КПК.
