М. I Комнін [1123(?), Константинополь, — 24.9.1180, там же], імператор з 1143. Спирався на рід Комнінов, а також на провінційних дрібних і середніх феодалів і провінційні міста. Сприяв зміцненню феодального землеволодіння: згідно з постановами 1158 і 1170, землі могли набувати лише члени синкліта і стратіоти . Залучав на службу іноземців, у тому числі турецьких, воїнів. У 1158 заборонив церквам і монастирям розширювати свої володіння. Звільнив імперію від засилля венеціанського купецтва (масові арешти венеціанських купців в березні 1171); вступив в союз, направлений проти Венеції, з Генуєю (1169) і Пізой (1170). М. I безуспішно намагався відновити візантійське панування в Італії і Єгипті. Підтримував Юрія Долгорукого в боротьбі за київський престол. Вів успішні війни, що привели до визнання Угорщиною (1164) і Сербією (1172) суверенітету Візантії. Потерпів 17 вересня 1176 поразку від сельджуков при Міріокефалоне (Мала Азія), після чого вимушений був поступитися їм фортецями Дорілей і Сублей.
М. II Палеолог [27.6.1350 — 21.8(?). 1425, Константинополь], імператор з 1391. Вступив на престол в період, коли значна частина Візантії була захоплена турками; фактично був васалом Баязіда I . Покликані М. II на допомогу хрестоносці потерпіли поразку в Никополя 25 вересня 1396. У 1399—1403 М. II у пошуках допомоги об'їхав Італію, Францію і Англію. Після розгрому турецьких військ Тімуром в Анкарськой битві 1402 М. II укріпив свої позиції на Пелопоннесе, в 1403 повернув Візантії Фессалоникі. У 1424 знов зобов'язався платити дань туркам. У 1425 відрікся від престолу і постригся в ченці (під ім'ям Матвія). М. II підтримував гуманістичний рух, відомий і як письменник.
Літ.: Васильев А. А., Подорож візантійського імператора Мануїла II Палеолога по Західній Європі (1399—1403), СП(Збори постанов)Б, 1912; Dennis G. T., The reign of Manuel II Palaeologus in Thessalonica. 1382—1387, Rome, 1960.
