Мануїльський Дмитро Захаровіч [21.9(3.10) .1883, сіло Святець, нині Мануїльськоє Хмельницької області, — 22.2.1959, Київ], радянський державний і партійний діяч, дійсний член АН(Академія наук) УРСР (1945). Член Комуністичної партії з 1903. З селян. Вчився з 1903 в Петербурзькому університеті; закінчив Сорбонну (Франція, 1911). У 1905 член колегії агітаторів при Петербурзькому комітеті РСДРП. У 1906 — один з організаторів Кронштадтського, потім Свеаборгського озброєного повстання; арештований і засуджений до заслання; біг з в'язниці до Києва, де увійшов до комітету РСДРП. У 1901—12 в еміграції у Франції, одзовіст, входив до групи «Вперед». У 1912—13 вів партійну роботу в Петербурзі і Москві, потім знов емігрував до Франції. У травні 1917 повернувся до Росії, полягав в організації «межрайонцев», на 6-м-коді з'їзді РСДРП(б) увійшов до партії більшовиків. У жовтні 1917 член Петрограду ВРК; під час заколоту Керенського — Краснова комісар Червоного Села. З грудня 1917 член колегії Наркомпрода. З 1918 член Всеукраїнського ревкома, наркомзем УРСР. З 1922 працював в Комінтерні; з 1924 член Президії Виконкому Комінтерну (ІККИ), в 1928—43 секретар ІККИ, очолював делегацію ВКП(б) в ІККИ; на 17-м-коді і 18-м-коді з'їздах партії виступав із звітними доповідями делегації ВКП(б) в ІККИ. У 1942—44 працював в ЦК ВКП(б) і в Головному політичному управлінні РККА. З липня 1944 заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) УССР і наркоміндел УРСР. У 1946—53 заступник голови Ради Міністрів УРСР. У 1945 очолював делегацію УРСР на міжнародній конференції в Сан-Франциско, в 1946 — на Паризькій мирній конференції. Брав участь в роботі перших чотирьох сесій Генеральної Асамблеї ООН(Організація Об'єднаних Націй). Делегат 10—19-го з'їздів партії; на 11-м-коді з'їзді обирався кандидатом в члени ЦК, на 12—18-м-коді — член ЦК ВКП(б). Делегат 2—7-го конгресів Комінтерну; член ІККИ з 3-го конгресу (1921). Член ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2—3-го скликань. Автор багатьох робіт по питаннях стратегії і тактики міжнародного робітника і комуністичного руху, спогадів про Ст І. Леніне. З 1953 персональний пенсіонер. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Червоної Зірки і медалями.
Літ.: Завьялов Би. М., Д. З. Мануїльський, До., 1967.
