Мандзоні (Manzoni) Алессандро (7.3.1785, Мілан, — 22.5.1873, там же), італійський письменник. Народився в сім'ї графа. Закінчив аристократичний коллеж (1805). У ранній творчості (алегорія «Тріумф свободи», 1801; ода «На смерть Карло Імбонаті», 1806) М. вірний традиції Освіти. У 20-і роки переходить на позиції, романтизму («Священні гімни», 1812—22, опубліковані 1815 і 1823; «Лист панові Ш. про єдність часу і місця в трагедії» і «Про романтизмі», обидва 1823). Оди М. «Березень 1821 року» і «П'яте травня» (1821), історичні трагедії «Граф Карманьйола» (1820, російське переведення 1888) і «Адельгиз» (1822), пройняті патріотизмом і волелюбністю, відповідали ідеям Рісорджіменто . Кращий твір М. — історичний роман «Обручені» (1827, російське переведення 1833), в якому романтизм поєднується з реалістичним зображенням народного життя і історичною обстановки 17 століть в Ломбардії. Герої М. — прості селяни, чия етична сила протистоїть свавіллю феодалів. Ідеї християнського упокорювання не заглушають демократичного звучання романа, який займає значне місце в італійській реалістичній прозі 19—20 століть. Після 1827 М. виступав лише з теоретичними статтями про мову і літературу.
Соч.: Tutte le opere, Roma, 1965.
Літ.: Полуяхтова І. До., А. Мандзоні, в її книзі: Історія італійської літератури XIX століття (епоха Рісорджіменто), М., 1970; De Sanctis F., Manzoni, в його книзі: Opere, v. 10 [Torino, 1955]; Sapegno N., Ritratto di Manzoni ed altri saggi, Bari, 1961; Deria L., ll realismo storico di A. Manzoni, Mil. — Varese, 1965; Santarelli G., I cappuccini nel romanzo manzoniano, Mil., [1970].
