Мальборо (Marlborough) Джон Черчилл (Churchill) (26.5.1650, Аш, поблизу Масбері, Девоншир, — 16.6.1722, Кранборн-Лодж, Віндзор), герцог (1702), англійський полководець і політичний діяч, генерал (1702). Своєю кар'єрою зобов'язаний герцогові Йоркському (з 1685 — король Яків II). У армії з 1667, брав участь в англо-голландській війні 1672—74. У 1685 посол у Франції, потім керував придушенням повстання герцога Д. Монмута в Південній Англії (1685). У 1687 унаслідок близькості до протестантів попав в немилість і в 1688 перейшов на сторону Вільгельма Оранського, що став королем Вільгельмом III. У 1690 керував боротьбою з якобітамі в Ірландії, в 1692 вступив з ними в стосунки з метою повернення Якова II, був арештований, але виправданий. При королеві Анне (царювала з 1702), завдяки близькості до неї його дружини С. Дженнінгс і друга С. Годольфіна, грав велику роль у вігськом уряді. З 1701 був головнокомандуючим англійськими військами на континенті під час війни за Іспанський спадок 1701—1714, взяв перемоги при Гохштедте (1704), Рамійі (1706), Ауденарде (1708) і Мальплаке (1709). У 1711 з приходом до влади торі усунений від командування і присуджений до величезного штрафу по звинуваченню в розтраті, після чого емігрував. У 1714—16 повернувся на службу до англійського королеві Георгу I. Здатний полководець і дипломат, М. володів особистою хоробрістю і користувався популярністю у військах, але в той же час відрізнявся безпринципністю і користолюбством.
Літ.: Churchill W. S., Marlborough, his life and times, v. 1—4, L. — N. Y., 1933—1938.
