Макаронічеськая поезія (італ. poesia maccheronica, від maccheroni — макарони), жартівлива або сатирична поезія, текст якої пересипаний іноземними словами, що не вживаються в рідній мові, або словами, складеними (переінакшеними) на іноземний зразок. Була відома в давнину (у римського поета Авсонія, 4 вік до н.е.(наша ера)); назва «М-код. п.» виникло в 15 столітті в Італії, де воно позначало ті бурлескні (див. Бурлески ) поеми, в мові яких латинь змішувалася з італійськими словами, але в латинських формах (наприклад, в Т. Фоленго, 16 вік). У російській поезії яскравий зразок М. п. створив І. П. Мятльов, спародіювавши мову росіян дворян-французоманов («Сенсації і зауваження пані Курдючною за кордоном — дан л’етранже»). Макаронічеський стиль використовується також в прозі, зазвичай для мовної характеристики (мова керівника в романі «Отци і діти» І. С. Тургенева).
