Магнітотеллурічеськоє зондування (від магніт і лат.(латинський) tellus, родовий відмінок telluris — Земля), МТЗ, метод дослідження внутрішньої будови Землі, заснований на вивченні змінного електромагнітного поля позаземного походження. Запропонований в 1950—53 радянським ученим А. Н. Тіхоновим і французьким вченим Л. Каньяром. На земній поверхні в певній крапці встановлюють взаємно перпендикулярно 2 магнітометри і 2 заземлені лінії електровимірювань завдовжки по 500 м. За допомогою цієї апаратури спостерігають електромагнітні коливання, що мають період Т від доль сік до сут , і по відношенню амплітуд електричних і магнітних коливань визначають опір r T порід, що здається (середнє), в районі, що вивчається. Завдяки скін-ефекту криві залежності від T відображають зміна опори порід з глибиною: мінімуми r T відповідають шарам низького опору, а максимуми — високого. Товщина і опори шарів знаходять, зіставляючи практичні криві з модельними. На малюнку у вигляді прикладу показана крива r T для моделі, в якій добре провідний шар лежить на погано провідному. За допомогою МТЗ будуються карти підземного рельєфу фундаменту або аналогічного горизонту високого опору на глибинах до 5 км., досліджується розподіл електропровідності гірських порід до глибин 400—500 км. МТЗ і його спрощену модифікацію — магнітотеллурічеськоє профілізація — застосовують при пошуках нафти і газу, а також для вивчення шарів і осередків зниженого опору, імовірно розігрітих, в земній корі і верхній мантії.
Літ.: Бердичівський М. Н., Електрична розвідка методом магніто-телурічної профілізації, М., 1968.
