Магнітна проникність, фізична величина, що характеризує зв'язок між магнітною індукцією В і магнітному полі Н в речовині. Позначається m, в ізотропних речовин m= В / Н (у СГС системі одиниць ) або m = В /m 0 Н (у Міжнародній системі одиниць СІ, m про — магнітна постійна ) .
В анізотропних тіл (кристалів) М. п. — тензор . М. п. пов'язана з магнітною сприйнятливістю із співвідношенням m = 1 + 4pc (у СГС системі одиниць) або m = 1 +c (у ед. СІ), m вимірюється в безрозмірних одиницях. Для фізіч. вакууму з = 0 і m = 1.
В діамагнетіков c<0 і m < 1, в парамагнетиків і феромагнетиків c>0 і m > 1. Залежно від того, чи вимірюється m феромагнетиків в статичному або змінному магнітному полі, її називають відповідно статичній або динамічній М. п. Значення цих М. п. не збігаються, оскільки на намагнічення феромагнетиків в змінних полях впливають вихрові струми, магнітна в'язкість і резонансні явища. М. п. феромагнетиків складно залежить от Н , для описи цієї залежності вводять поняття диференціальною, початковою і максимальною М. п. (див. Магнітна сприйнятливість ) .
