Лічков Борис Леонідович [19(31) .7.1888, Іркутськ, — 20.10.1966, Ленінград], радянський геолог, доктор геолого-мінералогічніх павук (1943). Закінчив Київський університет (1912). Професор (з 1948) в Києві, Ташкенті, Самарканді, Ленінграді. Почесний член Географічного суспільства СРСР (з 1962). Перший директор, а потім заступник директора Українського геологічного комітету (1918—27), завідувач відділом підземних вод Гідрологічного інституту в Ленінграді (1924—1934). Основні роботи по гідрогеології, геоморфологиі і теоретичним проблемам геології. Л. запропонована одна з перших класифікацій підземних вод (1928), в якій відбита зональність гидрогеохимічеських процесів. Л. — автор концепції про вирішальну роль гідросфери в історії Землі, про значну роль її у взаємозв'язках Землі як космічного тіла з ін. космічними тілами Сонячної системи. Роботи по зонах рельєфу земної кулі і руху материків були передумовою його досліджень по загальній теорії Землі і астрогеології. У останніх роботах Л. (1960, 1965) розвивав гіпотезу про процес перетворення колишнього крупного астероїда (земної прапланети) в планету Земля.
Соч.: Кордони пізнання в природних науках, До., 1914; Рух материків і клімат минулого Землі, 3 видавництва, М. — Л., 1936; Природні води Землі і літосфера, М. — Л., 1960; До основ сучасній теорії Землі, Л., 1965.
Літ.: Пам'яті Б. Л. Лічкова, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Сірок. геологічна», 1968 № 4.
