Лізогенія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Лізогенія

Лізогенія (від греч.(грецький) lýsis — розкладання, розпад і ...geneia — походження, створення), генетично обумовлена здатність бактерій лізируватися з виділенням бактеріофага через ряд поколінь після безпосереднього зараження ним. Теорія Л. розроблена в 1950 французькими ученими А. Львовим і А. Гутман, що показали, що лізогенний стан пов'язаний з присутністю в клітках бактерій потенційно інфекційної структури — профагу . В кожному поколінні лізогенних бактерій піддається лізису дуже невелика частина кліток (~1 клітка на мільйон) із звільненням від 70 до 150 часток так званого помірного фага. Частота переходу профагу в інфекційне стан (індукція профагу) може бути збільшена рядом агентів (наприклад, ультрафіолетовими променями). Після зараження бактерійної клітки помірним фагом процес інфекції може розвиватися по одному з двох напрямів (см. рис .): по шляху літичного циклу, який так само, як і при зараженні бактерій вірулентними фагамі, закінчується лізисом кліток і виходом потомства фага в довкілля; по дорозі лізогенізації, коли в результаті біосинтетичних процесів в клітці виробляється імунітет до інфікуючого фагу, фаговая ДНК(дезоксирибонуклеїнова кислота) включається в ДНК(дезоксирибонуклеїнова кислота) бактерії і надалі репліцируєтся разом з нею як її складова частина (профаг), а бактерія виживає і стає лізогенною. Доля клітки вирішується на перших етапах інфекції і залежить головним чином від часу формування імунітету. Якщо стан імунітету настає раніше, ніж розвиток інфекції досягне стадії, що необоротний веде до лізису, то може здійснитися лізогенізація. У геномі бактерій можуть міститися одночасно профаги декількох різних фагов (пів і лізогенія). В цьому випадку клітка володіє імунітетом відносно всіх цих фагов. В результаті лізогенізації може статися зміна деяких властивостей бактерійної клітки (т.з. лізогенна конверсія ), обумовлене придбанням бактерією нової генетичної інформації. Штучно отримані лізогенні бактерії по своїх властивостях не відрізняються від лізогенних бактерій, знайдених в природних умовах. В невеликої частини потомства лізогенної клітки відбувається «зцілення» — втрата профагу. Клітки, що втратили профаг, дають початок нелізогенним лініям. Частота цього процесу може бути збільшена, наприклад, дією ультрафіолетових променів. Т. о., Л. — складна форма вірусної інфекції у бактерій, при якій від моменту зараження бактерій фагом до лізису клітки проходіт велике число клітинних поколінь.

 

  Літ.: Лурія С., Дарнелл Дж., Загальна вірусологія, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1970; Равін Ст До., Лізогенія, М., 1971.

  А. Н. Майсурян.

Загальна схема лізогенії.