Лютеїнізуючий гормон (від латинського luteus — жовтий), ЛГ, або гормон, стимулюючий інтерстиціальні клітки, один з гонадотропних гормонів, що виробляються передньою долею гіпофіза . По хімічній природі глікопротеїд, фізичні і хімічні властивості якого різні в різних видів тварин (молекулярна маса Л. р. вівці — 40 000, свині — 100 000). У самок Л. р. стимулює зростання фолікулів на стадіях, передуючих тічці і овуляції, саму овуляцію, а також утворення жовтого тіла . У щурів і морських свинок при недостатності Л. р. спостерігається безперервна тічка, викликана аномальним збільшенням фолікулів, що не піддалися овуляції. Для здійснення впливу Л. р. на яєчник необхідна попередня дія на останній фоллікулостімулірующего гормону (ФСГ). Овуляція, що викликається Л. р., залежить від стадії розвитку фолікула; при цьому важливий не лише час дії Л. р., але і оптимальне співвідношення обох гормонів. Так, у кішок і кроликів найбільш ефективне відношення Л. р. і ФСГ — 1 : 100. У самців Л. р. стимулює інтерстиціальну тканину семенника і секрецію чоловічого статевого гормону — тестостерона .
