Любченко Панас Петрович [2(14) .1.1897 — 29.8.1937], радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1918. Народився в селі Кагарлик Полтавської губернії, нині Київської області, в сім'ї селянина. Закінчив військово-фельдшерську школу в Києві в 1914. З 1913 входив в ліве крило Української партії есерів. У роки 1-ої світової війни 1914—18 вів революційну пропаганду серед солдатів в армії, що діяла. У 1917 член Київської ради. З 1918 член партії «Боротьбістов»; у 1920 після самороспуська цієї партії прийнятий в КП (б) В із заліком стажу. У 1918 член Київського підпільного ревкома, потім виконкому Київської ради. У 1920—22 заступник начальника політвідділу 2-ої Кінної армії, голова Чернігівського, потім заступник голови Донецького губісполкомов. У 1922—26 голова правління сільськогосподарської кооперації України, голова Київського губісполкома. У 1927—34 секретар ЦК КП (б) В, кандидат в члени Політбюро ЦК КП (б) У. Одновременно з 1933 заступник, з 1934 голова СНК(Рада Народних Комісарів) УРСР. Делегат 15—17-го з'їздів ВКП (б), на 17-м-коді — вибраний кандидатом в члени ЦК ВКП (б). Член ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Нагороджений орденом Леніна.
Літ.: Бачинський П. П., П. П. Любченко, До., 1970.
