Льовінсон Євгеній Адольфовіч [7(19) .10.1894, Одеса, — 21.3.1968, Ленінград], радянський архітектор. Закінчив ленінградський Вхутєїн(Вищий державний художньо-технічний інститут) (1927). Викладав в Ленінградському інженерно-будівельному інституті (1932—1945) і в інституті живопису, скульптури і архітектура ім. І. Е. Репіна (1945—1968, з 1947 професор). Крупні роботи Л., виконані в 1930—40-х рр. у дусі модернізованої класики відрізняються тонкими графічностью архітектурних форм і декоративних деталей (житлові квартали в районі Щеміловки, 1937—40, будинок Невського райради, 1937—40, — все спільно з архітектором І. І. Фоміним, в Ленінграді; ж.-д.(железнодорожний) вокзал в р. Пушкіні, 1948—50, спільно з архітектором А. А. Грушці, Державна премія СРСР, 1951). У 1950—60-х рр. Л. — співавтор забудови ряду кварталів на Щеміловке (1958—1964), архітектурні частини меморіального комплексу на Піськаревськом кладовище (1960) і готелі «Радянська» (1-я черга — 1968) в Ленінграді. Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
