Лукомський Олександр Сергійович [10(22) .7.1868 — 25.1.1939, Париж], російський контрреволюційний діяч, генерал-лейтенант (1916). Закінчив Академію Генштабу (1897). У 1914—15 начальник канцелярії військового міністра, а в 1915—16 також помічник військового міністра, з жовтня 1916 по квітень 1917 генерал-квартирмейстер Ставки. У червні — серпні 1917 начальник штабу верховного головнокомандуючого. Активний учасник корніловщини . 1(14) вересня був арештований, 19 листопада (2 грудня) за сприяння генерала Н. Н. Духоніна біг з Биховськой в'язниці до Новочеркасськ і брав участь у формуванні білогвардійської Добровольчої армії. З вересня 1918 помічник головнокомандуючого Добровольчою армією, начальник військового і морського управління (фактично міністерства) у генерала А. І. Деникіна, в липні 1919 — січні 1920 представник деникінського уряду — так званої Особливої наради. У березні 1920 виїхав до Туреччини, де був представником генерала П. Н. Врангеля при Союзному комітеті в Константинополі. Автор «Спогадів» (том 1—2, 1922).
