Лукомський Павло Євгенійович [народився 11(23) .7.1899, м. Суворовський Штаб, нині Гродненської області], радянський терапевт, академік АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1963), заслуженого на діяча науки РРФСР (1967), Герою Соціалістичного Труда (1969). Член КПРС з 1957. У 1923 закінчив медичний факультет МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). У 1941—49 професор 1-го Московського і Челябінського медичного інститутів, в 1949—53 завідувач кафедрою факультетської терапії і з 1953 госпітальної терапії 2-го Московського медичного інституту. Основні роботи присвячені різним питанням кардіології — діагностиці, профілактиці і лікуванню атеросклерозу, інфаркту міокарду, кардіогенному шоку, вживанню сучасних інструментальних методів дослідження серцево-судинної системи та інші. Опублікував першу в СРСР роботу (1938) про вживання грудних відведень електрокардіограми при інфаркті міокарду. Голова Всесоюзного кардіологічного суспільства (з 1963). Головний редактор журналу «Кардіологія» (з 1966). Державна премія СРСР (1969). Член-кореспондент Французького кардіологічного суспільства (1964), почесний член кардіологічних суспільств ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1968), ПНР(Польська Народна Республіка) (1968) і США (1971). Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Електрокардіограма при захворюваннях міокарду, М., 1943; Атеросклероз, «Радянська медицина», 1959 № 12; Інфаркт міокарду, в книзі: Багатотомне керівництво по внутрішніх хворобах, під редакцією Е. М. Тарєєва, т. 2, М., 1964.
