Лужні гірські породи, магматичні гірські породи, відносно багаті лужними металами — натрієм і калієм. Для мінерального складу Щ. р. п. характерні нефелін і ін. фельдшпатиди (содаліт, канкриніт,лейцит ), а також лужні піроксени і амфіболи (егірин, арфведсоніт і ін.). За змістом кремнезему Щ. р. п. підрозділяють на 3 гл.(глав) групи: ультраосновную — ійоліти, мельтейгити, уртіти (40—45% Sio 2 ), габброїдную — тераліти, есексити (45—50%), і сиенітовую — лужні і нефелінові сиеніти (св. 50% Sio 2 ). У земній корі представлені переважно невеликими (до 50—100 км. 2 ) інтрузивними тілами нефелінових і лужних сиенітов або їх ефузивними різницями (нефелініти, фоноліти, лейцитіти, тефріти) у складі вулканічних лужно-базальтових асоціацій на континентах і океанічних островах. Ійоліти і мельтейгити типові для комплексних щелочно-ультраосновних масивів, де переважають піроксеніти і олівініти; до цих масивів приурочені великі родовища карбонатитів . Серед нефелінових сиенітов виділяють міаськитовиє і рідші агпаїтовиє різниці . Для агпаїтових порід характерні всілякі мінерали, багаті Zr, Ti, Nb, Sr. З Щ. р. п. зв'язані також апатитові і нефелінові руди в СРСР (Хибіни на Кольському півострові) і за кордоном (Гренландія, Канада, Бразилія, Південна Африка).
Літ.: Найголовніші провінції і формації лужних порід, М., 1974; Лужні породи. Сб. ст., пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1976.
