Лоріс-Меліков Михайло Таріеловіч [1825, Тбілісі, — 12(24) .12.1888, Ніцца], граф, державний діяч Росії, генерал-ад'ютант, член Державної ради. З дворян Тіфлісськой губернії. Вчився в Лазаревськом інституті, в школі гвардійців підпрапорщиків і кавалера-юнкерів в Петербурзі. З кінця 40-х років брав участь у військових діях проти Шаміля, а також проти турок на Закавказькому театрі Кримської війни в 1853—56. В період російсько-турецької війни 1877—78 командував корпусом на Кавказькому театрі. На початку 1879 призначений тимчасовим астраханським, саратовським, Самарою і харківським генерал-губернатором. Ведучи боротьбу з революційним рухом, Л.-М., на відміну від інших генерал-губернаторів, намагався схилити на свою сторону опозиційну частину суспільства. Після вибуху в Зимовому палаці, виробленого С. Н. Халтуріним, 12 лютого 1880 Л.-М. був призначений начальником Верховній розпорядливій комісії і став фактично диктатором. 6 серпня 1880 ця комісія за ініціативою Л.-М. була скасована, а він призначений міністром внутрішніх справ і шефом жандармів, що, проте, не ослабило його впливу. Продовжуючи боротьбу з революційним рухом, Л.-М. пом'якшив каральні заходи, щоб дістати схвалення ліберальної громадськості. Представила Александру II доповідь, в якій ставило питання про проведення ряду економічних реформ: доповідь була схвалена. В той же час Л.-М. намагався залучити до розгляду проектів реформ представників цензової громадськості. Після вбивства Олександра II і видання Олександром III маніфесту про зміцнення самодержавства Л.-М. вийшов у відставку (1881). Жив переважно за кордоном.
Літ.: Ленін Ст І., Гонителі земства і Аннібали лібералізму, Повне зібрання творів, 5 видання, том 5, с. 25—72; Гр. М. Т. Лоріс-Меліков, Тіфліс, 1889; 3айончковський П. А., Криза самодержавства на рубежі 1870—1880-х рр., М., 1964.
