Лопатін Герман Олександрович [13(25) .1.1845, Нижній Новгород, нині Гіркий, — 26.12.1918, Петроград], російський революціонер, член Генеральної ради 1-го Інтернаціоналу, перший перекладач «Капітала» К. Маркса в Росії. З дворян. Закінчив Петербурзький університет (1866). У дисертації (1867) «Про мимовільне зародження» (див. «Історичний архів», 1960 № 3) обстоював матеріалістичні погляди. У 1867 їздив до Італії з наміром битися в рядах Дж. Гарібальді. Повернувшись до Росії, задумав створити «Рублеве суспільство» для вивчення економіки країни, побуту народу, його здатності сприйняття ідей соціалізму, але в січні 1868 був арештований. Відбуваючи заслання в Ставрополі, вивчав праці До. Маркса. На початку 1870 біг до Петербургу, організував втечу із заслання П. Л. Лаврова і услід за ним виїхав за кордон. У Парижі вступив в 1-й Інтернаціонал, зайнявся переведенням «Капіталу» і літом 1870 виїхав до Англії. К. Маркс високо цінував видатні здібності Л., що став його другом. У вересні 1870 Л. введений до складу Генеральної ради Інтернаціоналу. Взимку 1870 виїхав до Сибіру для звільнення Н. Г. Чернишевського із заслання. У 1871 арештований в Іркутську. Влітку 1873 Л. біг за кордон, але щорік приїжджав на Батьківщину. У 1879 з настанням нової революційної ситуації повернувся до Росії, був арештований, знов біг (1883). Під впливом Маркса і Енгельса Л. прийшов до переконання, що Росія стояла не перед соціалістичними, а перед буржуазно-демократичними перетвореннями. У 1884 зробив спробу відтворити розгромлену царизмом «Народну волю», перетворити її на широку народну організацію. Проте в жовтні 1884 був арештований, по «процесу 21-го» (1887) навіки заточений в Шліссельбурзьку фортецю. Звільнений під час революції 1905—07. Здоров'я Л. було сильно підірвано, і він відійшов від політичної діяльності.
Л. відомий як літератор, автор нарисів, що друкувалися в революційних виданнях, листів-памфлетів на російський царизм. У 1877 в Женеві була видана збірка «Із-за грат», що включала твори Вольній російській поезії і що відкривався передмовою Л. Для віршів Л., написаних в Шліссельбурзькій фортеці, характерні мотиви громадянськості. Художній дар Л. визнавали І. С. Тургенев, Р. І. Успенський, Л. Н. Толстой, М. Горький.
Соч.: Г. А. Лопатін (1845—1918). Автобіографія. Свідчення і листи. Статті і вірші. Бібліографія, П., 1922; [Вірші], у збірці: Поети-демократи 1870—1880-х рр., Л., 1968.
Літ.: До. Маркс, Ф. Енгельс і революційна Росія, М., 1967; Росіяни современ никі про К. Марксе і Ф. Енгельсі, М., 1969: Лавров П. Л., Р. А. Лопатін, П., 1919; Рапопорт Ю. М., З історії зв'язків російських революціонерів з основоположниками наукового соціалізму (К. Маркс і Г. Лопатін), М., 1960; Антонов Ст, Російський друг Маркса Р. А. Лопатін, М., 1962.
