Логічне і історичне
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Логічне і історичне

Логічне і історичне , істотні моменти розвитку об'єктивного світу і методи його пізнання. Розрізняють об'єктивну логіку і історію розвитку об'єкту і методи пізнання цього об'єкту. Об'єктивно-логічне — це загальна лінія, закономірність розвитку об'єкту (наприклад, розвиток суспільства від однієї суспільно-економічної формації до іншої); об'єктивно-історичне — це конкретне вираження даній закономірності у всьому різноманітті її особливих і одиничних проявів (наприклад, конкретна історія окремих країн і народів з їх неповторними індивідуальними долями). З цих двох сторін об'єктивного процесу витікають два методи пізнання — Л. і І. Всякоє явище може бути правильно пізнане лише в його виникненні, розвитку і загибелі, тобто в його історичному розвитку. Не можна зрозуміти результату, не з'ясувавши дороги розвитку, що привів до даного результату. Історизм складає серцевину методу і всієї системи діалектичного матеріалізму. «Весь дух марксизму, вся його система вимагає, щоб кожне положення розглядати... лише історично; ...лише у зв'язку з іншими; ...лише у зв'язку з конкретним досвідом історії» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 49, с. 329). Це відноситься до будь-якого об'єкту пізнання, у тому числі і до самого пізнання.

  Проте історія реально йде часто зигзагами, і якщо слідувати за нею, то довелося б брати до уваги поряд з істотними і другорядні явища, переривати логічний хід думок. Тому поряд з історичним необхідний логічний метод дослідження. Логічне — це узагальнене вираження історичного, воно є історичне, очищене від випадковостей і узяте в його істот. закономірностях. Логічне виступає і як коротке відтворення історії на іншому матеріалі: наприклад, розвиток свідомості дитяти — коротке відтворення історії розумового розвитку людства, як і само фізичний розвиток індивіда є скорочене відтворення основних етапів еволюції життя. Повторення закономірності історичного розвитку в логіці індивідуального розвитку відноситься не лише до об'єктивної реальності, але і до сфери мислення: логіка індивідуального мислення стисло повторює історію суспільного пізнання. В цілому логічне збігається з історичним. «З чого починає історія, з того ж повинен починатися і хід думок, і його подальший рух буде не що інше, як віддзеркалення історичного процесу в абстрактній і теоретично послідовній формі; віддзеркалення виправлене, але виправлене відповідно законам, які дає сам дійсний історичний процес, причому кожен момент може розглядатися в тій точці його розвитку, де процес досягає повної зрілості, своєї класичної форми» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13, с. 497). Під логічним незрідка розуміється теоретичний аналіз об'єкту в його найбільш розвиненому вигляді, у відверненні від самого процесу його розвитку. Наприклад, для відкриття законів руху планет І. Кеплеру не було нужди вивчати їх історію. Але для відкриття законів суспільства було необхідно використовувати Л. і І. у їх діалектичній єдності. Якщо історичний метод позбавляє логічний від абстрактної умоглядності, то логічний метод звільняє історичний від емпіризму. Обидва методи виступають в єдності, але залежно від реальних умов дослідження один з них може домінувати.

  В системі ідеалістичного світогляду Л. і І. розглядаються лише як щось духовне, при цьому логічне в системах гегелівського типа трактується як генетично первинне по відношенню до історичного, яке ніби то є всього лише зовнішньою реалізацією логічного.

  Діалектичний матеріалізм в єдності Л. і І. відводить примат історичному; лише на основі знання реальної історії можна виявити її головні тенденції, закони розвитку.

 

  Літ.: Енгельс Ф., Анті-Дюрінг, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 20; його ж, Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії, там же, т. 21; Ленін Ст І., Філософські зошити, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 29; Ільенков Е. Ст, Логічне і історичне, в збірці: Питання діалектичного матеріалізму, М., 1960; Грушин Би. А., Нариси логіки історичного дослідження, М., 1961.

  А. Р. Спіркин.