Ле Сенн (Le Senne) Рене (8.7.1882, Ельбеф, — 1.10.1954, Париж), французький філософ-ідеаліст, представник «екзистенціального спіритуалізму». Член Академії моральних і політичних наук (1948). Професор Сорбонни (1929—31 і з 1942), президент Міжнародного інституту філософії (1952—53). Згідно Ле С., людська особа, стикаючись з «перешкодою», що міститься в досвіді, розщеплюється на «Я», визначуване цінністю, і «Я», причинно обумовлене. Цінність зв'язує трансцендентний абсолют і іманентна людська свідомість, що «випробовує» цінність в певній історичній ситуації. Ієрархія цінностей виходить від бога; людина, послідовно актуалізуючи цінності в своєму детермінованому досвіді, повинна піднятися до «вищої і неділимої цінності» — бога. Ле С. відомий також своїми роботами в області характерологиі ; характер він розглядає як сукупність природжених властивостей, свого роду «духовний скелет» людини, особа — як сукупність якостей, вироблених людиною протягом життя; характер і особа — два полюси людського «Я». Ідеї Ле С. зробили певний вплив на французкую педагогіку середини 20 ст
Соч.: L''introduction а la philosophie, P., 1925; Le mensonge et le caractere, P., 1930; Obstacle et valeur, P., 1934; Traité de morale générale. P., 1942; Traité de caracterologie, 2 éd., P., 1946; Le devoir, 2 ed., P., 1950; La destinée personnelle, P., 1951; La découverte de Dieu, P., 1955.
Літ.: Paumen J., Le spiritualisme existentiel de R. Le Senn, P., 1949; Centineo E., R. Le Senne, Palermo, 1952; Devaux A., Le Senne ou le Combat pour la spiritualisation, P., 1968.
