Лец (Lec) Станіслав Ежі (6.3.1909, Львів, — 7.5.1966, Варшава), польський поет. Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1933). Співробітничав в лівих журналах. У 1941 поміщений у фашистський концтабір; бігши з нього (1943), брав участь в русі Опори; у 1944—45 офіцер Війська Польського. Був на дипломатичній службі (1946—50). Перша книга віршів — «Кольори» (1933). Поезія Л. відрізняється інтересом до морально-філософської проблематиці (збірки «Польовий блокнот», 1946, «Єрусалимський рукопис», 1956), парадоксальністю образів і думок, яка особливо характерна для його сатир і фрашек (збірки «Зоосад», 1935, «Патетичні сатири», 1936, «Прогулянка циніка», 1946, «Життя — це фрашка», 1948). Глибиною філософських і художніх узагальнень відмічена пізня лірика Л.: збірки «Авелю і каїнові» (1961), «Оголошення про розшук» (1963), «Поеми, готові до стрибка» (1964). Придбали популярність його цикли афоризмів, сентенцій і епіграм думки» (1957), що не «Причесали, «Нові думки, що не причесали» (1964).
Соч.: Wybór wierzy, Warsz., 1968; у русявий.(російський) пер.(переведення) — [Вірші], в кн.: Сучасна польська поезія, М., 1971.
Літ.: Брітанішський Ст, Людська мудрість (про творчість Станіслава Леца) «Питання літератури», 1968 № 8.
