Лефевр (Lefebvre) Раймон (24.4.1891, Вір, департамент Кальвадос, — імовірно, 1.10.1920), французький письменник, громадський діяч, публіцист. Народився в буржуазній сім'ї. За освітою юрист. Беручи участь в 1-ій світовій війні 1914—18, Л. рішуче засуджував її. У 1917 був демобілізований після поранення. З 1916 член Французької соціалістичної партії (СФІО). Разом с П. Вайяном-Кутюрье і А. Барбюсом заснував Республіканську асоціацію тих, що були учасників війни (1917). Входив в прогресивне суспільно-літературне об'єднання «Кларте» . Як діяч лівого крила французьких соціалістів боровся за приєднання СФІО до Комінтерну. Активно співробітничав в соціалістичній пресі. Був делегатом 2-го конгресу Комінтерну (липень — авг.(серпень) 1920); повертаючись до Франції, загинув в Баренцевом море під час бурі. Л. — автор брошур «Інтернаціонал Рад» (1919), «Революція або смерть!» (1920) і ін. Разом с П. Вайяном-Кутюрье опублікував збірку розповідей «Солдатська війна» (1919, російське переведення 1923) — правдиву книгу про жахи війни і зростання свідомості фронтовиків. Автор романа «Жертвопринесення Аврама» (1919, російське переведення 1923, 1926, 1968) про долі інтелігенції під час війни. У автобіографічній книзі «Губка з оцтом» (опублікована 1921, російське переведення 1923) виявився талант Л.-сатирика.
Літ.: Історія французької літератури, т. 4, М., 1963; Наркирьер Ф., Р. Лефевр..., у його кн.: Французька революційна література (1914—1924), М., 1965; Moussinac L., Il в а 70 ans naissait R. Lefebvre, «L''humanité», 1961, 24 avr., № 5180.
