Лептонний заряд , лептонне число, особливе квантове число, що характеризує лептони . Досвід показує, що при всіх процесах різниця між числами лептонів і їх античасток залишається постійною. Наприклад, поглинання протоном (р) електрона (е - ) в процесі ядерного До-захвату супроводиться вильотом електронного нейтрино (n e ), е - + р ® n + n e , а поглинання отріцат. мюона (m - ) — вильотом мюонного нейтрино (n m ), m - + р ® n + n m ; в процесі бета-розпаду нейтрона (n) разом з електроном народжується електронне антинейтрино () і так далі Цю закономірність можна пояснити, передбачаючи існування в лептонів особливого заряду — Л. з. L, що зберігається в процесах перетворення елементарних часток і має протилежні знаки для часток і античасток. Сучасні дослідні дані свідчать на користь існування двох Л. з. — електронного L e і мюонного L m (оскільки окремо зберігаються сумарне число електронів і електронних нейтрино і сумарне число мюонів і мюонних нейтрино). Зазвичай приймають L e = +1 для е - , n e ; L e = -1 для е + , e ; L m = +1 для m - , n m ; L m = -1 для m + . (Проте експериментальні дані можна також пояснити, передбачаючи існування одного Л. з. L, що набуває протилежних значень для е - і m - , тобто L = +1 для е - , n e , m + , і L = -1 для е + ,, m - , n m .) Для всіх останніх елементарних часток Л. з. приймається рівним нулю. Л. з. системи часток дорівнює сумі алгебри Л. з. вхідних в неї часток, і, т. о., закон збереження числа лептонів зводиться до закону збереження Л. з. (Аналогічно, закон збереження числа баріонів зводиться до закону збереження баріонного заряду.)
Л. з., на відміну від електричного заряду, не є джерелом якого-небудь дальнодействующего поля. Проте, можливо, що роль Л. з. у фізиці елементарних часток ще повністю не розкрита.
