Лепрозорій (від позднелат. leprosus — прокажений, від греч.(грецький) lépra — проказа), спеціалізована лікувально-профілактична установа, що займається активним виявленням, ізоляцією і лікуванням хворих проказою, диспансерним спостереженням за особами, що були у контакті з хворими, амбулаторним лікуванням виписаних хворих, організацією імунопрофілактики прокази. Л. також — організаційно-методичний центр по боротьбі з проказою. Організовують Л. у ендемічних зонах, зазвичай в сільській місцевості. У СРСР Л. знаходяться на державному бюджеті, в капіталістичних країнах вони організовуються найчастіше на засоби національних суспільств Червоного Хреста і добродійних установ. У деяких країнах (Бразилія, Індія і ін.), зважаючи на неможливість приміщення всіх хворих в Л., їх не ізолюють, а лікують амбулаторно. До складу Л. входять стаціонар, амбулаторія і епідеміологічний відділ. Хворим надаються житлові будинки, вони мають підсобні господарства для занять з.-х.(сільськогосподарський) роботами і різними ремеслами. Залежно від типа і тягаря захворювання хворі перебувають в Л. від декількох місяців до декількох років. Обслуговуючий персонал зазвичай проживає також на території Л. у зоні, умовно відокремленій (наприклад, зеленими насадженнями) від зони мешкання хворих.
