Лейбль (Leibl) Вільгельм (23.10.1844, Кельн, — 4.12.1900, Вюрцбург), німецький живописець. Вчився в АХ(Академія витівок) в Мюнхені (1864—69) в До. Пілоті. У 1869—70 відвідав Париж, випробував вплив Р. Курбе. Очолив групу мюнхенських реалістів, з 1873 працював в селах Верхньої Баварії. Один з найбільших живописців-реалістів 19 ст, Л. писав головним чином портрети і сцени побуту патріархального баварського селянства, прагнучи не стільки до зображенню дії, скільки до глибоко життєвого, сильного і рельєфного відтворення цілісних і яскравих характерів. У ранніх картинах втілений вплив французького реалістичного живопису (портрет П. Синьєї-Мерше, 1869, Музей образотворчих мистецтв, Будапешт; «Кокотка», 1870, і «Старий пан Палленберг», 1871, — в Музеї Вальраф-Ріхарц, Кельн). Пізніше за Л. звернувся до спадщини німецького мистецтва Відродження («Три жінки в церкві», 1878—1882, Кунстхаллс, Гамбург). У останніх роботах Л. вільна, м'яка, насичена повітрям і світлом живопис близький до імпресіонізму («Прядільщица», 1892, Музей образотворчих мистецтв, Лейпціг
Літ.: RömpIer До., Wilhelm Leibi, Dresden, 1955; Langer A., Wilhelm Leibi Lpz., 1961.
