Лацис Віліс Тенісовіч [29.4(12.5) .1904, с. Рінужі, нині район Риги, — 6.2.1966, Рига], латиський радянський письменник і державний діяч, народний письменник Латвійській РСР (1947). Член КПРС з 1928. Народився в сім'ї портового робітника. У 1917—18 вчився в Барнаульській вчительській семінарії Алтайського краю. У буржуазній Латвії був портовим робітником, рибаком і кочегаром на судні. Друкувався з 1921. Ввів в латиську літературу самобутнього, вольового героя — неспокійного шукача правди, носія кращих якостей трудового народу: трилогія «Безкрилі птиці» (1931—33), романи «Син рибака» (т. 1—2, 1933—34), «Старе гніздо» (1937) моряка, «Земля і море» (1938) і ін. Після відновлення Радянської влади в Латвії (1940) створив роман-епопею «Буривши» (1945—48; Державна премія СРСР, 1949) — видатне твору багатонаціональної радянської літератури, в якому з епічним розмахом змальовано життя латиського народу починаючи з 1939, його боротьба за Радянську владу під керівництвом Комуністичної партії. Дорога латиського народу до соціалізму показана і в романі «До нового берега» (1950—51; Державна премія СРСР, 1952). Твори Л. переведені на багато мов народів світу. У 1940 Л. став членом народного уряду і ЦК КП Латвії. У 1940—46 голова Раднаркому, в 1946—1959 — Ради Міністрів Латвійської РСР. На 19, 20 і 22-м-код з'їздах КПРС обирався кандидатом в члени ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Нагороджений 7 орденами Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-ої міри і медалями.
Соч.: Raksti, sej. 1—10, Riga, 1959—62; Kopoti raksti, sej. 26, sej. 1—8 —, Riga, 1970—1973; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), т. 1—4, М., 1954—55; Собр. соч.(вигадування), т. 1—10, М., 1959—60.
Літ.: Краулінь До., Віліс Лацис, М., 1958; Соколова І., Бондарів А., Віліс Лацис, М., 1959; Табун Би., Віліс Лацис, в кн.: Історія латиської літератури, т. 2, Рига, 1971.
