Лацис Мартин Іванович (справжнє прізвище і ім'я — Судрабс Ян Фрідріхович; партійний псевдонім — Дядько, Гарайс, Мілнс) (16.12.1888—20.3.1938), радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1905. Народився у Вецпієбалгськой волості, нині Цесисський район Латвійської РСР, в сім'ї батрака. У 1905—07 активний учасник революції в Латвії. У 1908 склав іспит на звання народного вчителя. У 1912—16 слухач університету Шанявського в Москві, організатор латиської соціал-демократичної групи. Неодноразово заарештовувався і посилався. Після Лютневої революції 1917 очолював організацію більшовиків сторони Виборгськой в Петрограді. Делегат 7-ої (Квітневою) Всеросійської конференції РСДРП(б). Один з організаторів Червоної Гвардії району Виборгського. Член Петрограду ВРК, в якому відав роботою бюро комісарів, учасник засідання ЦК РСДРП(б) 16(29) жовтня 1917. Після Жовтневої революції 1917 член колегії Наркомвнудела, з травня 1918 член колегії ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія), в липні — листопаді 1918 голова ЧК і Військового трибуналу 5-ої армії Східного фронту. У 1919—21 голова Всеукраїнською ЧК. З 1921 голова Главсолі, заступник начальника Головного управління гірської промисловості, член колегії Наркомзема РРФСР, заступник завідувача сільським відділом ЦК ВКП(б) і ін. З 1932 директор інституту народного господарства ім. Р. Ст Плеханова. Делегат 6-го, 8—10-го з'їздів РКП(б). Автор ряду робіт по історії партії і Радянської держави. Нагороджений 2 орденами.
Літ.: Сазонов І., М. Я. Лацис, в кн.: Герої Жовтня, т. 2, Л., 1967; Лацис М. Я., З щоденника агітатора, в кн.: Петроград в дні Великого Жовтня. Спогади учасників революційних подій в Петрограді в 1917 р., [Л.], 1967.
