Лао-цзи , Лі Ер, автор старокитайського класичного даоського трактату «Лао-цзи» (ін. назва «Дао де цзін»). Згідно традиції, Л.-ц. у 6—5 вв.(століття) до н.е.(наша ера) був архіваріусом при чжоусськом дворі; більшість сучасних учених вважають, що Л.-ц. — фігура легендарна, трактат же написаний в кінці 4 — початку 3 вв.(століття) до н.е.(наша ера), хоча і містить деякі раніші матеріали. Основне поняття світогляду, викладеного в трактаті, — дао, недоступне пізнанню і невимовне в словах почало, в якому втілена єдність буття і небуття і вирішуються всі протиріччя. Дао в трактаті метафорично уподібнено воді — подібно до неї, воно здається м'яким і податливим, на самій же справі незборимо. Образ дій, відповідний дао, характеризується недіянням (увей), яке розшифровується як поступливість, покірливість, відмова від бажань, боротьби активних дій. Звернена до правителя, проповідь недіяння означає, що слід відкинути розкіш і війну, насильство над людьми і втручання в їх життя. Мудрець, що очолює державу, відданий недіянню, повинен ощасливити народ шляхом повернення його до примітивної простоти, чистоти і невідання, що існував до виникнення цивілізації, культури і моралі. Написаний в афористичній формі украй лаконічною мовою, трактат дає простір для всіляких інтерпретацій. Він був канонічним вигадуванням релігійного даосизму і багато разів перекладався європейськими мовами.
Істочн. у кн.: Старокитайська філософія, т. 1, М., 1972, з 114—38.
Літ.: Ян Хин-шун, Старокитайський філософ Лао-цзи і його учення, М. — Л., 1950; Waley A., The way and its power L. — N. Y., 1956; Kaitenmark M., Lao Tseu et le Taoisme, P., 1965; Fung Yu-lan, Ahistory of Chinese philosophy, v. 1, Princeton, 1952.
