Ланжевен (Langevin) Поль (23.1.1872, Париж, — 19.12.1946, там же, прах перенесений в Пантеон), французький фізик і громадський діяч, член Паризької АН(Академія наук) (1934), почесний член АН(Академія наук) СРСР (1929), член Лондонського королівського суспільства. Син До. П. Ланжевена . Закінчив індустріальну школу фізики і хімії (1891), потім Нормальну школу в Парижі (1897), по закінченні якої отримав стипендію м. Парижа і рік працював в Кавендішськой лабораторії в Кембріджі в Дж. Дж. Томсона, якого Л. вважав наряду с П. Кюрі і Л. Бріллюеном своїм вчителем. Після повернення до Франції викладав в Паризькому університеті. З 1902 працював в Коллеж де Франс (з 1909 професор), одночасно з 1905 займав кафедру в Школі індустріальної фізики і хімії, що звільнилася після відходу П. Кюрі, з 1925 став директором цієї школи, реорганізувавши її у вищий учбовий заклад (1926).
Наукова діяльність Л., що вважався протягом десятиліть главою французької фізики, розвивалася в різних напрямах. Перше з них відноситься до дослідження іонізації в газах, що склало предмет його дисертації (1902). Виходячи з кінетичної теорії газів, Л. розробив теорію руху заряджених іонів в газі і показав, що поряд з легкими негативними іонами при іонізації утворюються важкі позитивні іони; ввів поняття вірогідності рекомбінації; розробив методи визначення рухливості іонів. Найважливіші роботи Л. відносяться до теорії магнітних явищ. На основі електронних вистав він розвинув (1903—05) статистичну теорію діа- і парамагнітних явищ, дав тлумачення законам магнетизму, експериментально встановлені Кюрі, а в 1910 — теорію подвійного променезаломлення в електричному і магнітному полях. Ці роботи були першою спробою вживання статистичної фізики до вивчення магнітних властивостей речовини. Розвинений їм статистичний метод знайшов згодом широке вживання. Значний вклад вніс до розробки динаміки електронів (1904), а потім в розвиток окремих питань теорії відносності і релятивістської електродинаміки. Л. займався також теорією броунівського руху і ін. питаннями теоретичної фізики. Луї де Бройль під керівництвом Л. виконав свою дисертацію про хвилеву природу матерії. В області прикладної фізики найбільше значення мало пропозицію Л. використовувати п'єзокварц для генерації ультраакустічеських коливань, яке було використано Л. і його співробітниками для підводної сигналізації і розвідки (виявлення підводних човнів) у роки першої світової війни.
Велике прогресивне значення мала суспільна діяльність Л. Он був одним з активних діячів Ліги прав людини, створеної в 1898. Був одним із засновників Кружка друзів нової Росії (1919), виступав за розвиток культурних зв'язків з Радянською Росією. У 1920 Л. боровся за амністію повстанцям у французькому флоті на Чорному морі (1919). У 30-і рр. активно підтримував Народний фронт. Був одним з керівників Амстердам-Плейельського руху (у 1933—1939), очолював Комітет пильності інтелігентів-антифашистів (з 1934). Л. заснував (1939) прогресивний суспільно-політичний журнал «Пансе» («La Pensée») і керував їм. 20 березня 1940 виступив на засіданні військового трибуналу в захист незаконно арештованих 44 депутатів-комуністів. У жовтні 1940 був арештований німецько-фашистськими окупантами, в грудні 1940 висланий в Труа під нагляд поліції. У травні 1944 Л. за допомогою учасників Опору переправився до Швейцарії. Після повернення у вересні 1944 до звільненої Франції вступив в ряди компартії. У 1946 Л. був вибраний головою суспільства «Францію — СРСР».
Соч.: Ceuvres scientifiques, P., 1950; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. праці. М., 1960 (сірок. «Класики науки»); Ізбр. твори. Статті і мови по загальних питаннях науки, М., 1949; Фізика за останні двадцять років, Л., 1928.
Літ.: Гейвіш Ю. Р., Поль Ланжевен — учений, борець за мир і демократію, М., 1955; Старосельськая-никітіна О. А., Поль Ланжевен (1872—1946), М., 1962; La science avec la rеvolution. Trois discours de P. Langevin, «Nouvelle critique», 1972 № 59.
