Бріллюен (Brillouin) Леон (р. 7.8.1889, Севр, поблизу Парижа), французький фізик. Вчився в Мюнхенському і Паризькому університетах. У 1928—32 професор Паризького університету, в 1932—39 професор Коллеж де Франс. У 1941 переїхав в США, де викладав в різних університетах. Професор Колумбійського університету. Круг наукових інтересів Би. вельми широкий: класична електродинаміка, квантова механіка, фізика твердого тіла, радіофізика статистична фізика, теорія інформації.
Одночасно з німецькими фізиками Г. Вентцелем і Х. Крамерсом (1926) розробив метод квазікласичного наближення в квантовій механіці. Б. знайшов залежність намагніченості парамагнетика від напруженості магнітного поля і температури (формула Б.). Відкрив існування зон «дозволених» значень енергії електронів в твердому телі (т.з. зон Бріллюена) і вперше пояснив багато фізичних властивостей металів і напівпровідників. Би. розвинув нову концепцію механізму поширення електромагнітних хвиль в хвилеводах.
Починаючи з 40-х рр. Би. особлива увага приділяє теорії інформації. Вивчав питання спільності і взаємозв'язку поняття ентропії в термодинаміці і теорії інформації. Показав, що здобуття інформації про стан фізичної системи еквівалентно відповідному зменшенню її ентропії і, у згоді з другим початком термодинаміки, неминуче супроводиться компенсуючим зростанням ентропії який-небудь іншої системи.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Квантова статистика, Хар.— До., 1934; Атом Бору, М-код.—Л., 1935: Ультрависокочастотні хвилі, «Успіхи фізичних наук», 1941, т. 25, ст 4; Теорія магнетрона, М., 1946; Поширення хвиль в періодичних структурах, М., 1959 (совм. з М. Пароді); Наука і теорія інформації, М., 1960; Наукова невизначеність і інформація, М., 1966.
