Бройль, де Брольі (de Broglie) Луї де (р. 15.8.1892, Дьеп), французький фізик. Член (1933) і неодмінний секретар (1942) Французької АН(Академія наук). Іноземний член АН(Академія наук) СРСР (1958). Закінчив Паризький університет (1909). З 1928 викладав там же. У 1924 в докторській дисертації: «Дослідження по теорії квантів» висунув ідею про хвилеві властивості матерії (т.з. хвилі де Бройля ), яка лягла в основу сучасної квантової механіки. Хвилеві властивості мікрочасток були підтверджені згодом дослідами по дифракції електронів і ін. часток. Би. займався також релятивістською квантовою механікою, питаннями будови ядра, теорією поширення електромагнітних хвиль в хвилеводах. Би. належать також роботи по історії фізики. Нобелівська премія (1929).
Соч.: Recherches sur la théorie de quanta «Annales de physique», 1925, t. 3 № 1; De la mecanique ondulatoire а la theorie du noyau, t. 1—2, P., 1943—45; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Введення в хвилеву механіку, Хар. — До., 1934; Магнітний електрон, Хар., 1936; Електромагнітні хвилі в хвилеводах і порожнистих резонаторах, М., 1948; Революція у фізиці (Нова фізика і кванти), М., 1965.
Літ.: Louis de Broglie. Physicien et penseur, P., 1953 (є бібл. праць Би.).
