Ландер Карл Іванович (5.4.1883—29.7.1937), радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1905. Народився у Вергальськой волості, нині Лієпайського району. Склав екстерном іспити на звання народного вчителя. Партійну роботу вів в Латвії, Москві, Петербурзі, Самаре, Н. Новгороді. Учасник барикадних боїв в Москві в грудні 1905. Неодноразово заарештовувався. Після Лютневої революції 1917 член Мінського і Північно-західного обласних комітетів РСДРП(б). У жовтні 1917 член ВРК Західного фронту і голова Мінської ради. Після перемоги Жовтневої революції 1917 голова СНК(Рада Народних Комісарів) Західного обласного і фронту. Член Президії ВЦИК. У 1918—19 нарком держконтролю РРФСР, уповноважений ЦК РКП(б) по мобілізації і налагодженню роботи в Мінській і Смоленській губернії. У 1920 особливоуповноважений ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія) по Північному Кавказу і начальник особливого відділу Кавказького фронту. У 1921 завідувач агитпропотделом МК РКП(б). У 1922—23 уповноважений Радянського уряду при іноземних місіях допомоги що голодує в Росії. У 1923—25 член колегії Наркомвнешторга. З 1928 персональний пенсіонер. Займався науково-літературною діяльністю.
Соч.: Latvijas vesture, d. 1— 3, Peterberga, 1908—09.
