Ландлер (Landler) Ене (23.11.1875, Гельше, медье Залу, — 25.2.1928, Канн, Приморські Альпи), діяч угорського робочого руху. За освітою юрист. У квітні 1904 був захисником керівників загального страйку залізничників, в жовтні 1906 — один з керівників страйку трамвайників Будапешта. З 1906 член Соціал-демократичної партії Угорщини, з 1908 активний діяч її лівого крила. У роки 1-ої світової війни 1914—18 вів антимілітаристську роботу, керував організацією антивоєнних страйків (1918); у червні 1918 був арештований. Л. — один з керівників Угорської радянської республіки 1919; спочатку нарком торгівлі, потім нарком внутрішніх справ, командир 3-го корпусу (травень — червень), головнокомандуючий угорською Червоною армією (липень 1919). З 1919 член компартії Угорщини (КПВ). Знаходячись в еміграції після падіння Угорської радянської республіки, активно брав участь як член ЦК КПВ в організації нелегальної роботи КПВ і в створенні в 1925 Соціалістичній робочій партії Угорщини. Учасник 3, 4 і 5-го конгресів Комінтерну. Помер в Канні (Франція), прах похований в Москві біля Кремлівської стіни.
Соч.: Válogatott beszédekés izások, Bdpst, 1960.
Літ.: Gadanecz Ст, A forradalom vezérkarában. Bdpst, 1959; FöIdes P., Az utca hadvezére. Dr. Landler Jenöélete, Bdpst, 1970.
