Лагерквіст (Lagerkvist) Пер Фабіан (р. 23.5.1891, Білці), шведський письменник, член Шведської академії (1940). Закінчив Упсальський університет (1912). У юності брав участь в соціалістичному русі. У 1912 виступив із збіркою новел «Люди». У ранній поезії і прозі відчувається прагнення Л. до формального новаторства. У збірці новел «Залізо і люди» (1915), в збірках віршів експресіоністів «Страх» (1916), «Хаос» (1919) і ін. відбилися песимістичні настрої, породжені 1-ою світовою війною 1914—1918. Зображення дійсності як абсурду і хаосу, інтерес до центральної в творчості Л. проблемі зла, як відвернутому метафізичному початку, характерні для драми Л. «Вічна посмішка» (1920) і його п'єс експресіоністів «Остання людина» (1917), «Невидима» (1923) і ін. В той же час в сатиричній збірці «Злі саги» (1924), в автобіографічному романі «В світі гість» (1925) посилюється реалістичне почало. У творах 30-х рр. Л. затверджує необхідність боротьби проти фашизму, який він тлумачить як крайній прояв одвічного зла: алегорична повість «Кат» (1933), збірка нарисів «Стислий кулак» (1934), збірка сатиричних новел «У той час» (1935), п'єси «Чоловік без душі» (1936), збірка віршів «Пісня і бій» (1940), а також кращий роман Л. «Карлик» (1944). У післявоєнних творах проблему зла Л. співвідносить із складними етичними шуканнями людини: вірші збірки «Вечірній край» (1953), п'єси і цикл філософських романів і повістей на біблейські сюжети — «Варава» (1950), «Сивіла» (1956), «Смерть Агасфера» (1960) і ін. Нобелівська премія (1951).
Соч.: Prosa, [bd] 1—6, Stockh., 1951—60; Dramatik, [bd] 1—3, Stockh., 1956; Dikter, Stockh., 1965; у русявий.(російський) пер.(переведення) — [Новели], в кн.: Шведська новела XIX—XX вв.(століття), М., 1964; В світі гість. [Повести і розповіді]. Предісл. С. Белокрініцкой, М., 1972.
Літ.: Oberholzer О., Pär Lagerkvist. Studien zu seiner Prosa undseinendramen, Heidelberg, 1958; Henmark K., Främlingen Lagerkvist, Stockh., 1966; Synpunkter pä Pär Lagerkvist, Stockh., [1966]: Malmström G., Menneskehjertets verden. Hovedmotiv i Pär Lagerkvists diktning, Oslo, 1970; «Scandinavica», N. Y. — L., 1971, May.
