Лагерлеф (Lagerlof) Сельма (20.11.1858, Морбакка, — 16.3.1940, там же), шведська письменниця, член Шведської академії (1914). Закінчила вчительську семінарію в 1885. У 1891 виступила з романом «Сага про Ієсте Берлінге», для якого характерний синтез реалістичного початку в зображенні поміщицького і селянського побуту з традиціями народної казки і легенди. У багатьох творах Л. протиставляє капіталістичній цивілізації патріархальний побут, що опоетизував, і світ казкової романтики: збірки новел і легенд «Невидимі ланцюги» (1894), «Королеви Кунгахелли» (1899), «Легенди» (1904), повість «Гроша пана Арне» (1904) і ін. Творчість Л. пронизано гуманістичним пафосом, проте вихід з протиріч буржуазного світу вона шукає в морально-релігійному оновленні: романи «Чудеса Антихриста» (1897), «Єрусалим» (1901—02) і «Імператор Португальський» (1914). Автор книги для дітей «Дивне подорож Нільса Хольгерссона по Швеції» (1906—07), історичній трилогії «Перстень Льовеншельдов» (1925, російське переведення 1972), «Шарлота Льовеншельд» (1925), «Ганна Сверд» (1928). У 1920—30-х рр. виступала проти міжнародної реакції і військової загрози. Нобелівська премія (1909).
Соч.: Skrifter, [bd 1—12], Stockh., 1935; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—12, М., 1909—11; Будинок Лілієкрони, М., 1916; Тролди і люди, Берлін, 1923; Сага про Ієсте Берлінге, М., 1959; [Новели], у кн.: Шведська новела XIX—XX вв.(століття), М., 1964; Перстень Льовеншельдов. Шарлота Льовеншельд. Ганна Сверд. [Вступ. ст. Л. Брауде], Л., 1972.
Літ.: Брандес Р., Зельма Лагерлеф, Собр. соч.(вигадування), 2 видавництва, т. 2, ч. 2, СП(Збори постанов) Би [б. р.]; Wägner E., Selma Lagerlöf, Stockh., 1958; Zamore K. О. Selma Lagerlöf, Stockh., [1958]: Lagerlöfstudier. Utgivna av Selma Lagerlöf-sällskapet, bd 1—2, Malmö, 1958—61.
