Лавров Петро Олексійович [6(18) .9.1856, Ярославль, — 24.11.1929, Ленінград], радянський філолог-славіст, академік АН(Академія наук) СРСР (1923). Професор Новоросійського (з 1898) і Петербурзького (з 1900) університетів. Велике значення мають праці Л. по палеографії, особливо південнослов'янській («Палеографічний огляд кирілловського листа», 1914). Л. досліджував і видав велике число слов'янських пам'ятників, у тому числі відкриті їм в сховищах Росії, південнослов'янських країн і Афона. Досліджуючи витоки слов'янської писемності, опублікував роботи «Кирило і Мефодій в давньослов'янській писемності» (1928), «Матеріали по історії виникнення прадавньої слов'янської писемності» (опубліковані в 1930). Займався історією слов'янської літератури («Петро II Петрович Негош, владика Чорногорський, і його літературна діяльність», 1887), слов'янським мовознавством («Огляд звукових і формальних особливостей болгарської мови», 1893).
Літ.: Пам'яті акад.(академік) П. А. Лаврова, Л., 1929.
