Лавровишня (Laurocerasus), рід вічнозелених дерев або чагарників сімейства розоцвітих. Листя черешкове, переважно шкірясті, пильчасті, зубчасті або суцільнокрайні. Квітки дрібні, білі, у вузьких кистях. Плід — соковита кістянка, м'якоть солодка або гірка, в деяких видів їстівна. Відомо близько 25 (по ін. даним, до 75) видів Л., зростаючих головним чином в теплих і помірних областях, більшість в Євразії і Америці. Найбільше значення має Л. лікарська (L. officinalis). Дерево висотою 6—10 м. Плоди в садових форм чорні, великі, їстівні; насіння отруйне, містять синильну кислоту. Вигляд цей в безлічі форм з давніх пір культивується в садах і парках світу. Поширена в СРСР в культурі як лікарська, декоративна і плодова рослина на Кавказі, півдні УРСР, в Закавказзі, Середній Азії. Плоди використовують в їжу свіжими і сушеними. Зі свіжого листя отримують лавровишневу воду (болезаспокійливий засіб). Розмножують Л. посівом насіння, держаками, відведеннями, щепленням.
