Лавров Кирило Юрійович (народився 15.9.1925, Київ), російський радянський актор, народний артист СРСР (1972). Член КПРС з 1946. Син актора Ю. С. Лаврова . В 1950 вступив в трупу Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки, в 1955 перейшов в Ленінградський Великий драматичний театр ім. М. Горького. Першими роботами Л. були головним чином ліричні образи молодих сучасників в п'єсах Ст С. Розова, А. М. Володіна, А. Н. Арбузова. Цих його героїв відрізняла безпосередність, юнацька відвертість, деяка прямолінійність. Пізніше, в 60-х рр., Л. звернувся до складних, філософських образів, в розкритті багатогранних характерів яких виявилася етична гуманістична позиція актора. Л. зіграв Платонова («Океан» Штейна), Молчаліна («Лихо з розуму» Грібоєдова), Солоного («Три сестри» Чехова), Давидова («Піднята цілина» по Шолохову) роль «від театру» («Правду!! Нічого, окрім правди!!» Аля), Нила («Міщани» Горького), Городничий («Ревізор» Гоголя). Виконав роль В. І. Леніна в спектаклі «Захисник Ульянов» Віноградової і Ереміной. З 1956 знімається в кіно. Його кращі ролі: Лапшин («Вірте мені, люди», 1965), Синців («Живі і мертві», 1964, «Відплата», 1969; по романах К. М. Симонова «Живі і мертві» і «Солдатами не народжуються»), Іван Карамазов («Брати Карамазови» по Достоєвському, 1969), Башкирів («Приборкання вогню», 1972).
Літ.: Беньяш P., Без гриму і в гримі [Л. — М., 1965].
