Ку-ліхоманка
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ку-ліхоманка

Ку-ліхоманка, рікетсіоз Q, австралійська хвороба, середньоазіатська лихоманка [назва — по першій букві (Q) англ.(англійський) Query fever — питальна лихоманка, т. до. при описі захворювання природа його не була встановлена], гостре інфекційне захворювання з групи рікетсіозу, що протікає з лихоманкою, переважною поразкою легенів, відсутністю висипу. Зустрічається по всій земній кулі. Збудник До.-л. — рикетсії Бернета (по імені австралійського ученого Ф. Бернета, що описав їх в 1937). Резервуар в природних вогнищах — сумчасті, гризуни, собаки, велика рогата худоба і ін. з.-х.(сільськогосподарський) тварини, з організму яких рикетсії виділяються з сечею, випорожнюваннями і молоком. Переносники інфекції — багато видів кліщів; від тварин до людини заразливий початок передається також через молоко і ін. інфіковані продукти харчування або пиловим дорогою при роботі із зараженою шерстю, хутром, соломою. Зараження можливе і при догляді за хворими тваринами, і при забої їх. Інкубаційний (прихований) період від 2 до 5 сут. Хвороба починається гостро, з раптовим підвищенням температури тіла і ознобом. Сильний головний біль, загальна слабкість, безсоння, болі в м'язах; у легенях — вогнища пневмонії. Через 12—15 сут настає одужання. Можливі рецидиви хвороби. Лікування — антибіотики. Профілактика: виявлення захворювань серед тварин і оздоровлення стад, дотримання правил особистої гігієни що працюють в тваринницьких господарствах і при забої худоби; вакцинація.

  У тварин До.-л. хворіють рогата худоба, собаки, коні, верблюди, свині, свійські і дикі птиці, дикі тварини. До.-л. тварин поширена в Австралії і деяких країнах Європи, Азії, Америки. Протікає в більшості випадків безсимптомний, доброякісно.

  Літ.: Федорова Н. І., Епідеміологія і профілактика Куріккетсиоза, М., 1968; Касаткина І. Л., Ку-ліхоманка, М., 1963.

  І. І. Елкин.