Купрін Олександр Іванович [26.8(7.9) .1870, р. Наровчат, нині Пензенської області, — 25.8.1938, Ленінград], російський письменник. Народився в сім'ї небагатого чиновника. 10 років провів в закритих військових учбових закладах, 4 р. служив в піхотному полку в Подільській губернії В 1894 залишив службу, переїхав до Києва і присвятив себе літературній праці (почав друкуватися в 1889). Їздив по країні, переважно по півдню Росії, змінив безліч професій. З 1901 жив в Петербурзі. У 1899 познайомився з А. П. Чеховим, в 1902 — з М. Горьким і групою пісателей-«знаньевцев» (див. «Знання» ) . В 1905 опублікував в збірці «Знання» краще свій твір — роман «Поєдинок». У роки реакції, після поразки Революції 1905—07, пережив творчий спад. Осенью 1919 До. знаходився в Гатчине, відрізаною від Петрограду білогвардійськими військами генерала Юденіча, звідки з сім'єю емігрував за кордон, де провів 17 років (головним чином в Парижі), випробовуючи постійні матеріальні позбавлення і гостру тугу по Росії. Весной 1937, тяжкохворий, повернувся на батьківщину.
Найбільш плідне творчість До. доемігрантськой пори, особливо в період суспільного підйому до і під час Революції 1905—07. У історію вітчизняної літератури увійшов як автор повістей і романів: «Молох» (1896), «Олеся» (1898) «Поєдинок» (1905), «Яма» (1 ч. 1909, 2 ч. 1914—15), а також як крупний майстер розповіді: «У цирку», «Болото» (обидва — 1902), «Боягуз», «Конокради» (обидва — 1903), «Мирне житіє», «Кір» (обидва — 1904), «Штабс-капітан Рибників» (1906), «Гамбрінус», «Смарагд» (обидва — 1907), «Суламіфь» (1908), «Гранатовий браслет» (1911), «Лістрігони» (1907—11), «Чорна блискавка», «Анафема» (обидва — 1913) і ін. У емігрантський період написані повести «Юнкера» (1928—32) і«Жанета» (1932—33), декілька нарисів і розповідей (останні — переважно по спогадах). До. належав до плеяди письменників критичного реалізму. Більшість його творів острогражданственни і злободенні: «Молох» — різке викриття буржуазного «прогресу»; «Поєдинок» викриває царську армію; «Яма» — спроба допомогти сучасному суспільству зжити виразку проституції. У творчості До. позначився вплив Чехова, Горького і особливо Л. Н. Толстого. Художник правдивий і життєво-конкретний, такий, що писав лише про те, що він сам бачив, пережив і пережив, До. звертався своєю творчістю до широкої демократичної аудиторії; в центрі його творів зазвичай «середній» російський інтелігент — трудівник, людина сердечний, сумлінний, тяжко ранимий життєвими протиріччями; важливе місце в творах До. займають колоритні образи простих людей з народу. Письменник схильний до зображення психології «груповою», «професійною», сталою, такою, що часто зустрічається. Життєлюбність гуманізм, пластична сила описів, багатство мови роблять До. одним з самих читаних письменників і в наші дні.
Багато його творів інсценовано і екранізовано; вони перекладені на ряд іноземних мов.
Соч.: Собр. соч.(вигадування) [Вступ. ст. До. Паустовського], т. 1—6, М., 1957—58; Собр. соч.(вигадування) [Вступ. ст. До. Чуковського], т. 1—9, М., 1964; Собр. соч.(вигадування) у дев'яти томах. [Вступ. ст. ф. І. Кулешова], т. 1—8, М., 1970—73 —; Забуті і незібрані твори. Підгот. тексту, прим.(примітка) і матеріали до біографії Е. М. Ротштейна, Пенза, 1950; Про літературу. [Сост. і автор вступ. ст. ф. І. Кулешов], Мінськ, 1969.
Літ.: Ст Боровський, А. Купрін, в його кн.: Літературно-критичні статті, М., 1956; Берков П. Н., А. І. Купрін. Крітіко-біографічній нарис, М. — Л., 1956; Афанасьева., А. І. Купрін. Крітіко-біографічній нарис, М.. 1960; Вовків А., Творчість А. І. Купріна, М., 1962; Кулешов ф. І., Творча дорога А. І. Купріна, Мінськ, 1963; Йорданська для Купріна М. До., Роки молодості, М., 1966; Купріна До. А., Купрін — мій батько, М., 1971; Крутікова Л. Ст, А. І. Купрін, Л., 1971; Історія російської літератури кінця XIX — початки XX століття. Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1963.
