Купріянов Петро Андрійович [27.1(8.2) .1893, Петербург, — 13.3.1963, Ленінград], радянський хірург, академік (1944) і віце-президент (1944—50) АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР), заслуженого на діяча науки РРФСР (1942), Героїв Соціалістичної Праці (1963), генерал-лейтенанта медичної служби. У 1915 закінчив Військово-медичну академію. Працював під керівництвом С. П. Федорова і В. А. Оппеля. У 1930—49 завідувач кафедрою оперативної хірургії 1-го Ленінградського медичного інституту і одночасно (з 1944) — начальник кафедри факультетської хірургії Військово-медичної академії ним. С. М. Кирова. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 головний хірург Північного і Ленінградського фронтів. Основні роботи присвячені оперативній, приватній і військово-польовій хірургії. Першим в СРСР початків операції з розтином порожнин серця (операція на «сухому» серці). За роботи по серцево-судинній хірургії удостоєний Ленінської премії (1960). Створив школу хірургів. Голова Всесоюзного суспільства хірургів (1952). Нагороджений 3 орденами Леніна, 5 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Короткий курс військово-польової хірургії, М., 1942; Атлас вогнепальних поранень, т. 1 — 10, [Л.], 1946 — 55; Гнійні захворювання плеври і легенів, Л., 1955.
