Купала Янка (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Іван Доміниковіч Луцевіч) [25.6(7.7) .1882, Вязинка, нині Молодечненського району Мінської області, — 28.6.1942, Москва], білоруський радянський поет, народний поет БССР (1925), академік АН(Академія наук) БССР (1928) і УРСР (1929). Народився в сім'ї дрібного орендаря з безземельних селян. Вчився в Петербурзі на загальноосвітніх курсах А. С. Черняєва (1909 — 1913), в народному університеті ім. А. Л. Шанявського в Москві (1915). Був домашнім вчителем, писарем, прикажчиком, робітником. Перший вірш «Мужик» опублікував в 1905. З 1907 друкувався в газеті «Наша нива», був її співробітником (у 1914—15 редагував її). Разом с Я. Коласом До. став основоположником нової білоруської літератури. Велику роль в його ідейному і творчому розвитку зіграв М. Горький. Поет тісно пов'язав себе з революційно-визвольним рухом народних мас: збірки віршів «Жалійка» (1908), «Гуслярить» (1910), «Дорогому життю» (1913), ліроепічеськие і драматичні поеми «Одвічна пісня» (1908, опубл.(опублікований) 1910), «Курган», «Сон на кургані» (обидві — 1910), «Бондаровна» (1913), «Вона і я» (1910, опублікована 1913), «Могила лева» (1913) і ін., п'єси «Павлінка» (1913) і «Розорене гніздо» (1913, опубліковане 1919).
В радянську епоху творчість До., що надихається боротьбою за побудову соціалізму, відобразило корінні зміни в житті білоруського народу: збірки віршів «Спадок» (1922), «Безіменний» (1925), «Пісня будівництву» (1936), «Білорусії орденоносною» (1937), «Від серця» (1940; Державна премія СРСР, 1941), поеми «Над річкою Орессой» (1933), «Тарасова доля» (1939) і ін. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 великою популярністю користувалися патріотична публіцистика До. і його полум'яні вірші, направлені проти фашистських загарбників. Поезія До. розвивалася на основі кращих художніх і демократичних традицій білоруського народу, ввібрала ліризм і співучість народної пісні, досягнення російської художньої культури. Переклав білоруською мовою «Слово про полк Ігореве», «Мідний вершник» А. С. Пушкіна, твору Т. Р. Шевченка, А. Міцкевича, М. Конопніцкой, Н. А. Некрасова, А. Ст Кольцова, І. А. Крилова і ін. Твори До. переведені на багато мов народів СРСР і зарубіжних країн. Нагороджений орденом Леніна. У 1945 в Мінську відкритий музей До.
Соч.: Збор творау, т. 1—6, Miнськ, 1961—63; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, М., 1953; Вірші, М., 1962.
Літ.: Мозольков Е., Янка Купала. Життя і творчість, 5 видавництво М., 1961; Iвашин Ст, Янка Купала. Творчасть перияду ревалюциi 1905—1907, Miнськ, 1953; Бярозкiн Р., Світло Купали. Думкi i назipaннi, Miнськ, 1965; Навуменка I. Я., Янка Купала. Духоуни воблik героя, Miнськ, 1967; Шотт І. М., Фольклор в творчості Я. Купали, М., 1968; Ярош М. Р., Янка Купала i беларуськая паезiя, Miнськ, 1971; Есакоý А., Янка Купала i беларуськi театр, Miнськ, 1972; Жидовiч I. До., Янка Купала — публiцист, Miнськ, 1972; Луцевiч Ст Ф., Бiблiяграфiя творау Янкi Купали, ч. 1—3, Miнськ, 1955 — 72.
