Крівічи, східнослов'янське племінне об'єднання 6—10 вв.(століття), що займало обширні області у верхній течії Дніпра, Волги і Західної Двіни, а також південну частину басейну Чудського озера. Археологічні пам'ятники — кургани (з трупосожженіямі) у вигляді довгих валообразних насипів, залишки землеробських поселень і городища, де виявлені сліди железоделательного, ковальського, ювелірного і ін. ремесел. Головні центри — рр. Смоленськ, Полоцк Ізборськ і, можливо, Псков. У склад До. входили багаточисельні балтійські етнічні групи. В кінці 9—10 вв.(століття) з'явилися багаті поховання дружинників з озброєнням; особливо багато їх в Гнездовських курганах . По літопису, До. до включення їх до складу Київської держави (у 2-ій половині 9 ст) мали своє княження. Останній раз ім'я До. згадується в літописі під 1162, коли на землі До. вже склалися Смоленське і Полоцкоє князівства, а північно-західна її частина увійшла до складу Новгородських володінь. До. зіграли велику роль в колонізації Волго-Клязьмінського межиріччя.
Літ.: Довнар-Запольський М., Нарис історії Крівічськой і Дреговічськой земель до кінця XII ст., До., 1891; Третяків П. Н., Східнослов'янські племена, 2 видавництва, М., 1953; Седов Ст Ст, Крівічи, «Радянська археологія», 1960 № 1.
