Крівов Тимофій Степанович [21.2(5.3) .1886, село Старе Еремкино Мелекесського повіту губернії Самари, — 16.8.1966, Москва], радянський державний і партійний діяч, Герою Соціалістичного Труда (1966). Член Комуністичної партії з 1905. Народився в селянській сім'ї. Був батраком, робітником. Вчився у вчительській школі (1899) Симбірськой, працював вчителем. Учасник Революції 1905—07 в Уфі і Златоустові, був членом бойових дружин. Піддавався репресіям. У січні 1910 емігрував. Після повернення в 1911 до Росії арештований і засуджений до безстрокової каторги. Після Лютневої революції 1917 на партійній і радянській роботі в Уфі. З 1920 секретар Уральського бюро ЦК РКП (б). З 1922 відповідальний інструктор ЦК партії, потім працював в ЦКК(Центральна контрольна комісія) ВКП (б). З 1927 заступник наркома РКИ РСФСР і член партколлегиі ЦКК(Центральна контрольна комісія). У 1934—35 головний арбітр при СНК(Рада Народних Комісарів) РРФСР. У 1936 заступник наркомфіна РРФСР. З 1936 працював в ЦК профспілки робочих комунальних підприємств СРСР. З 1940 персональний пенсіонер. Делегат 10—12-го, 14—17-го з'їздів партії; на 10-м-коді, 12—16-м-код з'їздах обирався членом ЦКК(Центральна контрольна комісія), на 11-м-коді — кандидат в члени ЦК партії. Нагороджений 2 орденами Леніна.
Літ.: Муратов Х. І., Ліпкина А. Р., Т. С. Крівов, Уфа, 1968.
