Критичний струм в надпровідниках, граничне значення постійного незгасаючого електричного струму в надпровідному зразку, досягши якого речовина зразка переходить в нормальний, ненадпровідний стан. Т. до. у нормальному стані речовина володіє кінцевим електричним опором, то після переходу виникає розсіяння (дисипація) енергії струму, що приводить до нагріву зразка.
В масивних надпровідниках I роду з розмірами, багато великими глибини проникнення магнітного поля, До. т. I до відповідає струму, який створює критичне магнітне поле H до на поверхні надпровідника. При цьому надпровідник переходить в проміжний стан, в якому частина речовини знаходиться в нормальному, а частина — в надпровідному стані. За наявності струму кордону між надпровідними і нормальними областями знаходяться в русі. В силу Мейснера ефекту магнітне поле стає змінним і виникає індукційне електричне поле, що обумовлює дисипацію енергії в провіднику.
В разі надпровідників II роду розрізняють два значення До. т. ( I к,1 і I к,2 ). У ідеальному надпровіднику (що не містить дефектів кристалічної решітки) при I к,1 магнітна індукція стає відмінною від нуля, магнітне поле проникає в надпровідник. Поле, що проникло, має вигляд ниток з квантованим магнітним потоком, довкола яких циркулюють надпровідні струми (т.з. вихрові нитки). Дисипація енергії в цьому випадку пов'язана із зміною магнітного поля в часі із-за руху вихрових ниток і з відповідним індукційним електричним полем. У реальних надпровідниках II роду (з дефектами кристалічної решітки) омічний опір виникає при I к,2 > I к,1 т. до. дефекты перешкоджають руху вихрових ниток. Детальніше за див.(дивися) в ст. Надпровідність .
