Крилов Олександр Петрович [р. 1(14) .8.1904, сіло Татево, нині Бельського району області Калінінськой], радянський учений в області розробки нафтових родовищ, академік АН(Академія наук) СРСР (1968; член-кореспондент 1953). У 1926 закінчив Ленінградський гірський інститут. У 1926—32 працював на бакинських нафтових промислах і брав участь в розвідці вугільних родовищ в Донбасі і на Сахаліні. З 1932 в Державному дослідницькому нафтовому інституті; з 1935 по 1956 на кафедрі експлуатації нафтових родовищ в Московському нафтовому інституті ним. И. М. Губкина; з 1953 у Всесоюзному нафтогазовому научно-ісследовательном інституті (у 1957—71 директор). Створив теорію і запропонував розрахунки різних модифікацій способів фонтану і компресорного експлуатації нафтових свердловин (1938—50). Один з авторів нових систем розробки нафтових родовищ із застосуванням законтурного нагнітання води в продуктивних пласти і рідших сіток свердловин, автор систем розробки із застосуванням внутрішньоконтурного заводнювання. Державна премія СРСР (1949), Ленінська премія (1962). Нагороджений орденом Леніна, 4 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Наукові основи розробки нафтових родовищ, М.— Л., 1948 (співавтор); Експлуатація нафтових родовищ, М.— Л., 1949 (совм. з І. М. Муравьевим); Проектування розробки нафтових родовищ, М., 1962 (співавтор).
