Криза грошово-кредитна
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Криза грошово-кредитна

Криза грошово-кредитна, порушення збалансованості кредитно-грошової системи капіталізму, що виражається в різкому скороченні комерційного і банківського кредиту, масовому вилученні вкладів і крахах банків, гонитві за готівкою і золотом, падінні курсів акцій і облігацій, різкому підвищенні норми відсотка. К. Маркс розрізняв циклічні і спеціальні До. д.-к. Перші є передвісниками економічних криз надвиробництва розвиваються на їх основі і. у свою чергу, ведуть до їх загострення. Другі виникають незалежно від економічних криз під впливом особливих причин, наприклад таких, як хронічний бюджетний дефіцит, війна, неврожай і ін.

  Симптоми циклічних До. д.-к. розвиваються і виявляються в ході загальних економічних криз, характерне для останніх надвиробництво товарів обумовлює труднощі їх реалізації, створює перешкоди для перетворення капіталу з товарної форми в грошову. Затримки в реалізації товарів викликають грошовий голод. Напружений попит, що виникає в цих умовах, на кредит не задовольняється, т. до. банки, прагнучи підтримати свою ліквідність, обмежують його і підвищують позиковий відсоток. Затримки в реалізації товарів і вступі грошової виручки спричиняють за собою багаточисельні неплатежі. Масові банкротства підприємств викликають ланцюгову реакцію масових банкротств банків. У атмосфері загального недовір'я, коли кредит підірваний і поколеблено довіра до кредитних грошей, гострі форми приймає гонитва за готівкою, відбуваються масові вилучення вкладів з банків. У ході До. д.-к., які протікали в умовах існування золотого стандарту і вільного розміну кредитних грошей на золото, масові банкротства банків і зростання недовіри до кредитним грошам викликали загальну гонитву за золотом.

  В епоху загальної кризи капіталізму, вже після 1-ої світової війни 1914—18, а особливо після 2-ої світової війни 1939—45, течія До. д.-к. багато в чому змінилося. Це виражається перш за все в менш чіткій їх періодичності під впливом таких специфічних чинників, як величезне зростання урядових витрат, посилення державно-монополістичного втручання в економіку, ліквідація золотомонетного стандарту і перехід до паперових грошей і ін. У сучасних імперіалістичних державах урядові витрати, що йдуть в основному на оплату військових замовлень і державної закупівлі різних видів товарів, дозволяють лише на якийсь час відсунути настання економічної кризи і пом'якшити прояв грошового голоду. Цьому сприяє також розвиток ряду нових галузей промисловості (електронною, хімії полімерів і ін.), стимулюючих підтримку господарській активності.

  Спеціальні До. д.-к., як писав Маркс, можуть виникнути «... самостійно... Це такі кризи, центром руху яких є грошовий капітал, а безпосередньою сферою — банки, біржі, фінанси» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 149, прим.(примітка)). У епоху загальної кризи капіталізму спеціальні До. д.-к. вилилися в основному у форму валютних криз, які не носять циклічного характеру. Ці кризи обумовлені розладом грошового звернення і хронічною кризою платіжних балансів капіталістичних держав. До них відносяться світова валютна криза 1931—33 і світова валютна криза кінця 60 — початки 70-х рр., викликаний хронічною дефіцитністю платіжних балансів імперіалістичних держав і кризою провідних імперіалістичних валют — долара і фунта стерлінгів.

  Девальвація долара США на 7,89% (грудень 1971) і на 10% (лютий 1973) спричинила масову девальвацію валют країн — членів Міжнародного валютного фонду (МВФ), ревальвацію валют деяких країн (ФРН, Японії і ін.). Офіційна ціна золота піднялася з 35 до 38 доларів за тройську унцію в грудні 1971 і 42,22 дол.(долар) в лютому 1973, а на вільних ринках вона досягла 70 дол.(долар) (серпень 1972) і 130 дол.(долар) (червень 1973). З червня 1972 Великобританія і більшість країн стерлінгової зони, з січня 1973 Швейцарія, з березня 1973 країни «Спільного ринку» ввели «плаваючі» курси валют. Т. о., розвиток сучасної валютної кризи яскраво виявляє і іншу особливість спеціальних До. д.-к., відмічену Марксом, а саме те, що, виникнувши поза зв'язком з економічною кризою надвиробництва, вони зачіпають промисловість і торгівлю шляхом зворотного віддзеркалення (див. там же).

  Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, 3; Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23. гл.(глав) 3; т. 25, ч.1 і 2; Брегель Е. Я., Грошове звернення і кредит капіталістичних держав, М., 1950, гл.(глав) 10; його ж, Політична економія капіталізму, 2 видавництва, М., 1968; Політична економія, [під ред. Р. А. Козлова], 2 видавництва, т. 1, М., 1969, гл.(глав) 18.

  А. Б. Ейдельнант.