Кременчук
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Кременчук

Кременчук , місто, центр Кременчуцького району Полтавської області УРСР. Річковий порт на Дніпрі. Ж.-д. вузол (лінії на Знаменку, Ромодан, Полтаву). 160 тис. жителів (1972; 87 тис. в 1959).

  Виник в 2-ій половині 16 ст Населення До. брало участь в селянських козачих повстаннях кінця 16 — 1-ої половини 17 вв.(століття) і у визвольній війні українського народу 1648—54. У 1648—67 — сотенне місто козачих полків. У 1765—83 — адміністративний центр Новоросійської губернії, в 1783—93 — місто повіту Екатерінославського наміснитцтво. З 1797 — місто повіту Малоруської губернії, з 1802 — Полтавській губернії З кінця 18 ст в місті розвивається промисловість (харчова і легка). У 1901 створена соціал-демократична організація, в грудні 1905 — Рада робочих депутатів.

  Радянська влада встановлена 9(22) .1.1918. 25 березня 1918 місто зайняте австро-німецькимі військами, а 30 листопада 1918 — петлюрівцями, які були вибиті радянськими військами 1 лютого 1919. 10 серпня 1919 До. захопили денікінці; 20 грудня 1919 відновлена Радянська влада.

  За роки довоєнних п'ятирічок До. виріс в значне промислове місто, існуючі заводи і фабрики реконструйовані. У 1921—22 До. — адміністративний центр Кременчуцької губернії, 1923—1930 — Кременчуцького округу, з 1932 — у складі Харківської, з 1937 — Полтавською областей. З 3 вересня 1941 до 29 вересня 1943 До. був окупований німецько-фашистськими військами, що завдали місту величезного збитку. У післявоєнний період До. був повністю відновлений, перетворився на один з крупних промислових центрів УРСР. У ДО. розвинена машинобудівна, металообробна і гірничорудна промисловість ( Кременчуцький автомобільний завод ; вагонобудівний, дорожніх машин заводи, гірничозбагачувальний комбінат), є також заводи: нафтопереробний, литва і штампувань, сажа, залізобетонних шпал, силікатний, шпалопропіточний і ін. Підприємства харчової (м'ясокомбінат, хлебокомбінат, лікеро-горілчаний завод, молокозавод, кондитерська фабрика і ін.), легкої промисловості (шкіряно-шорний комбінат; художніх виробів, трикотажна, взуттєва, швацька фабрики). Меблевий, домобудівний комбінати. Підприємства ж.-д.(железнодорожний) транспорту. Вище До., на Дніпрі, — Кременчуцька ГЕС(гідроелектростанція) . У ДО. — загальнотехнічний факультет Харківського автомобільно-дорожнього інституту; гірський, машинобудівний, вечірній автомеханічний, же.-д.(железнодорожний) транспорту технікуми, льотне училище цивільної авіації, медичне, педагогічне училища. Музеї: А. З Макаренко, історіко-краєзнавчий (1971, архітектор А. Д. Вишинський).

  Серед споруд радянського часу: клуб ним. Котлова і школа (обидві — 1925—26, архітектор Ф. М. Мазуленко); Палац культури заводу дорожніх машин (1970), міський Палац культури (1972) — обидва по типових проектах. Пам'ятник В. І. Леніну на площі Перемоги (бронза, 1971, скульптор Е. М. Кунцевіч).

  Літ.: Евсельовський Л. I., Пустовiт П. М., Кременчук. Довiдник-путiвник, Xapkiв, 1971.